Історія школи

До 1912 року в селі Лука Лохвицького повіту була тільки двокласна земська школа, де навчалися, в основному, діти заможних селян. Багато дітей селян-бідняків залишалось поза школою. Через два роки Лохвицьким земством була збудована нова школа, в якій було чотири класних кімнати і чотири квартири для вчителів.

З 1915 року працювало в селі вже дві початкові школи. Одна в центрі села «стара», друга - «нова» школа знаходилася недалеко від Сули. Обидві ці школи були трьохкласними. Територія села умовно була розділена на дві частини. Діти з кутків Вільшанка, Кавенці і половини Волох ходили в «нову» школу, а з решти села – в «стару» школу. В старій школі працювали вчителі: Челядін Антоніна Сергіївна, Павлова Марія Іванівна, Ярова Ольга Петрівна, Кривобок Ольга Петрівна.

В 1919 році в селі було відкрито вищу початкову школу (4-х класну). Школа знаходилася в двоповерховому будинку, розташованому в парку біля річки. Тут було 8 класних кімнат. До революції цей будинок з прекрасним парком на лежав пані В.С.Худолій. Якщо в початковій школі першого ступеня (1-2 класи) навчалися хлопчики і дівчатка в основному порівно, то у вищій початковій школі ( 3- 4 класи) навчалися хлопці і тільки дві дівчини ( дочки священника ).Першим завідуючим (директором) вищої початкової школи був Усенко Іван Трохимович, вчитель математики.

Матеріально школа і вчителі були забезпечені недостатньо. У зимовий час в класах було холодно. Траплялося часто так, що вчителі проводили два дні занять (консультацій) , а потім давали на 10 днів учням домашні завдання для самостійного опрацювання.

У 1921 році в нашому селі була відкрита вже семирічна школа. Перші випускники середньої школи сіли за парти в 1938 році. Через три роки вперше в історії села відбувся випуск учнів 10 класу в кількості 35 чоловік. Йшов 1941 рік.

У роки німецької окупації (1941-1943) основне приміщення школи було зруйноване фашистами (восени 1941 року в нього попала німецька бомба), а інші приміщення школи були пристосовані окупантами для своїх потреб.

Після звільнення села від німців школа перебувала в занедбаному стані. З 1943 по 1948 рік змінилося біля 20 директорів школи, які дещо зробили в справі нормалізації навчання, але тих заходів було недостатньо. Особливою проблемою був стан шкільних приміщень, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу.

З приходом на посаду директора Лучанської середньої школи в1948 році Чапленка Івана Григоровича справи в школі пішли на краще. Із спогадів Чапленка І.Г, який був директором школи з 1948 по 1953 рр..:

«Школа розміщувалася в трьох будинках: два – коло парку і один біля контори колгоспу ім.. Кірова ( збудувало Лохвицьке земство в 1914 р). Всього 10 класних кімнат. Почалося будівництво нової школи. Будували, в основному, вчителі та старші учні школи.

1 вересня 1949 року усі 19 класів перейшли на однозмінне навчання.

Для опалення шкільних будинків і на комунальні послуги вчителям треба було щороку знаходити понад 200 т торфу. Возили його з Гиряво- Іскрівського торфопідприємства волами. Возили торф і учні і батьки.

Лучанська середня школа була кущовою. У 8 -10 класах навчалися учні з Свиридівни, Білогорілки, Гирявих Ісківець, Зірки, Волі. Для них при школі був відкритий інтернат. У 1949 році було організовано вечірню середню школу 6 – 10 класів. Пізніше залишилися лише 8 – 10 класи.

Постановою уряду було прийнято закон про загальнообов’язкове навчання в обсязі семирічної школи. А у вересні 1948 року Лучанську школу не відвідувало 52 учні. В основному це були діти – сироти, батьки яких загинули на фронті. Більшість з них - дівчатка, які закінчили 4 класи. Крім злиднів причиною не відвідування школи була ще й шкідлива думка частини матерів: для дівчини вистачить і початкової освіти.

Не можна було без сліз згадувати ту буденну роботу по виконанню всеобучу, залученню дітей до школи для продовження навчання…

За перше півріччя нам удалося посадити за парти 51 учня. Учні вчилися сумлінно. В ті роки не було жодного другорічника. Ні одного разу на засіданнях педагогічної ради не обговорювалося питання про недостойну поведінку учнів, бо таких випадків просто не було.

Щороку кількість учнів зростала. Якщо згодом кількість учнів 1-4 класів зменшувалася, то в 8-10 класах збільшувалася. Останні три роки (1950 -1953 рр) було по три 8,9, та 10 класи. Щороку понад 100 учнів одержували атестати зрілості . Абсолютна більшість їх вступали в інститути і технікуми. Щороку кращі випускники нагороджувалися золотими і срібними медалями. Луганська середня школа стала однією з кращих в районі. В цьому була заслуга всього педагогічного колективу, який працював злагоджено, дружно, самовіддано. Цьому сприяло і виховання дітей в сім’ї…».

В 1978 році велика світла нова школа прийняла своїх учнів.

У 2001 році в школі навчалося 270 учнів в 13 класних комплектах. Педагогічний колектив працював над проблемою диференційованого навчання. Викладачі гуманітарного циклу мають досвід проведення інтегрованих уроків.

На початок 2013-2014 н.р. у школі навчається 138 учнів. Школа має 10 кабінетів, серед них 2 комп’ютерних класи, спортивний зал, комбінована майстерня.